Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

28 (15) березня 1918 (четвер)

Полтавщина. Губернський комендант, призначений за наказом військового міністра 10 березня ц.р., перебуваючи на станції Ромодан, видав наказ про те, що усі реквізиції в повітах мають проводитись органами місцевого самоурядування. Особи, на яких це покладалося повинні були мати документи про повноваження. В разі самочинних реквізицій із застосуванням зброї органи самоурядування і народна міліція повинні були складати протоколи із зазначенням частин і осіб. Про останніх повітові коменданти мали щодня повідомляти штаб губернського коменданта, а той передавав відомості органу контролю військового міністерства.
Полтавські губерніальні відомості. – 1918, 17 квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)