Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

31 (18) березня 1918 (неділя)

В с.Козині відбувся повітовий селянський і робітничий з’їзд Канівського повіту. Були заслухані доповіді з місць і з’ясовано, що всі поля будуть засіяні. З’їзд розглянув питання про обсів полів, ціни на робочі руки, земельну реформу, сучасний момент та ін. З’їзд ухвалив, щоб всі учасники з’їзду, повернувшись до сіл, поставили на сходах питання – землю народних економій не ділити, негайно приступити до посіву громадянами або товариствами і була здійснена допомога одного господарства другому. У питанні про земельну реформу з’їзд виніс постанову, в якій говорилось, що селяни будуть всіма силами підтримувати соціалізацію землі, проголошену 3-м Універсалом. Було визначено ціни, цукроварням запропоновано укладати контракти з селянами на посів буряків.
Народня воля. – 1918. – 12 квітня (30 березня).

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)