Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

3 квітня (21 березня) 1918 (середа)

Селянський з’їзд Єлизаветградського повіту Херсонської губернії, заслухавши тимчасовий земельний закон УЦР, визнаний 18 січня 1918 р., ухвалив негайно приступити до проведення його у життя і вжити всіх заходів до засіву якомога більшої площі земель. З’їзд висловив довір’я Центральній раді і пообіцяв їй повну підтримку селянства.
Народня воля. – 1918. – 14(1) квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)