Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 квітня (29 березня) 1918 (четвер)

На засіданні Малої ради прийнято ряд законопроектів: бюджетний, про відкриття в Києві єврейської вчительської семінарії. Широко обговорювалась заява фракції українських есерів про утиски, яких зазнавали українці в РСФРР. В ухваленій резолюції доручалось урядові УНР вжити негайних заходів щоб захистити українців на території Радянської Росії і всіляко допомогти тим з них, що повернулись в Україну. Розглядалось питання про скликання Українських установчих зборів. Голосувалось дві резолюції: перша – українських есерів, які пропонували, щоб збори були скликані 12 травня 1918 р. на підставі виборів, що проводились в грудні 1917 р. і в січні 1918 р.; друга – українських есдеків, які вважали необхідним скасувати всі попередні вибори і призначити нові на 12 червня 1918 р. Прийняли резолюцію українських есерів 27 голосами.
Українська Центральна Рада – Документи і матеріали. – В двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. – С.263-270.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)