Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 квітня (31 березня) 1918 (субота)

Таращанський повітовий земельний комітет ухвалив, дати кожному селу стільки землі, скільки воно зможе обробити. Ті, що не зможуть засіяти всі землі, взяті ними, будуть відповідати за заподіяні втрати. Церковні землі передавалися громадянам для розподілу між безземельними і малоземельними селянами. Земельний комітет гарантував недоторканість тим, хто буде сам засівати свої площі.
Народня воля. – 1918. – 18(5) квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)