Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 квітня (31 березня) – 16 квітня (3 березня) 1918 (субота – вівторок)

У Києві працював з’їзд робітників скла, порцеляни та фаянсу України. Делегати, заслухавши доповіді з місць, вважали, що для налагодження нормального виробничого процесу необхідно аби міністерство праці забезпечило впровадження в життя закону про державний контроль над промисловістю в Українській Народній Республіці. З’їзд уповноважив Центральне бюро Всеукраїнської спілки робітників скла, порцеляни та фаянсу за допомогою міністерства праці домагатися від підприємців негайного пуску заводів, а в разі неможливості – сплатити за прогульний час. В разі несподіваної зупинки заводів підприємець мав порозумітися із завкомом відносно плати за пропущені робочі дні. Під час ліквідації заводу або скорочення виробництва умови мали фіксуватися у колективному договорі.
Робітнича газета. – 1918. -, 19 квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)