Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

14-15 (1-2) квітня 1918 (неділя-понеділок)

4-й Балтський повітовий селянський з’їзд вітав УЦР, її рішення скликати Українські Установчі збори, обіцяючи їй підтримку навіть збройною силою. З’їзд зажадав, щоб Центральна рада створила сильні збройні сили і запропонувала німцям і австрійцям залишити Україну, вивести з її території польських легіонерів, укласти якомога швидше мирний договір з Російською Республікою. З земельного питання з’їзд ухвалив проводити земельну реформу виключно за законом УЦР, у найкоротші строки провести розподіл земель серед селян, забезпечити їм сільськогосподарський реманент. З’їзд висловив рішучий протест проти втручання австрійських комендантів у земельні справи на місцях.
Народня воля. - 1918. – 23(10) квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)