Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

18 (5) квітня 1918 (четвер)

На засіданні Малої ради обговорювалось питання організації громадських робіт, до яких вирішили залучити широку мережу міських і земських органів самоврядування при фінансовій допомозі уряду, а також професійних робітничих організацій. З приводу наказу фельдмаршала Г.фон-Ейхгорна дав пояснення голова РНМ В.Голубович, наголосивши на тому, що наказ був невірно перекладений. Міністерство земельних справ запропонувало земельним комітетам і комісарам вжити всіх заходів, щоб розграбований селянами реманент і збіжжя були повернуті у розпорядження земельних комітетів. За наказом міністра земельних справ на місця йшли телеграми з вимогами засіяти всі поля, що ніби то і викликало тривогу німецьких військових властей.
Робітнича газета. – 1918. - 19 квітня

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)