Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

21 (8) квітня 1918 (неділя)

У м.Сміла відбувся повітовий з’їзд селянських депутатів і робітників 4-х цукроварень, ст.Бобринська та деяких економічних організацій. На нього прибуло 239 представників. З’їзд розглянув питання про сучасний момент, земельний та робітничий закон, поточні питання. З доповіддю з першого питання виступив член УЦР Ф.Швець. Делегати вимагали якнайскорішого укладення мирного договору з Російською республікою, створення української армії і виводу австро-німецького війська з України, повернення полонених з-закордону. Після доповіді члена Малої ради С.Баклаженка з’їзд ухвалив, щоб УЦР видала відповідні закони про страхування і інше забезпечення робітників, запровадила громадські роботи, аби полегшити стан з безробіттям. Делегати постановили приступити до заснування Селянської спілки у селах, волостях, у повіті.
Народня воля. – 1918. – 5 травня (22 квітня).

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)