Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

21 (8) травня 1918 (вівторок)

Представники національних кіл, які у проголошенні гетьманату побачили загрозу українській державності, в середині травня 1918 р. утворили координаційний центр опозиційних режимові П.Скоропадського сил українського національного табору центристського та правого спрямування – Український національно-державний союз з представників УПСФ, УПСС, Української трудової партії, а згодом до них приєдналися члени Об’єднаної ради залізниць України, поштово-телеграфної спілки, УСДРП, УПСР. Очолив УНДС есеф А.Ніковський.
Христюк П. Українська революція. Замітки і матеріали до історії української революції 1917-1920 рр. – Т.ІІІ. – 192 1. – С.63-66.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)