Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

21 (8) травня 1918 (вівторок)

Делегація Українського національно-державного союзу (УНДС) подала гетьманові меморіал з викладом її поглядів на поточний момент і висловленням побажань. Переданий гетьману 24(11) травня документ містив оцінку подій, які зумовили його прихід до влади, засуджував склад кабінету міністрів, до якого входили кадети та представники інших неукраїнських партій та груп, завжди негативно налаштованих до українського руху та побудови Української Держави, бо сповідали ідею відновлення “єдиної і неділимої Росії”. Уряд оцінювався як “неукраїнський по свому складу і по своїй політичній орієнтації”, а його дії, як такі, що сприяли зростанню впливу серед селянства більшовиків і свідчили про нездатність встановити тверду владу, яка б спиралася на довір’я народу, а отже зміцнити Українську Державу.
Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. – У двох томах. – Т.ІІ. – Українська Гетьманська Держава 1918 року. – К., 2002. – С.77-78; Христюк П.Замітки і

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)