Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

8 червня (26 квітня) 1918 (субота)

Рада міністрів Української Держави розглянула два законопроекти: міністра продовольства про запровадження Комітету з ліквідації військово-громадських організацій при цьому міністерстві і Державного секретаря. Після широкого обговорення більшістю у 10 голосів проти 1 ухвалили пропозицію міністра торгівлі і продовольства про запровадження посади Головного уповноваженого з ліквідації військово-громадських організацій з широкими повноваженнями. Рада міністрів більшістю голосів (8) постановили створити при Головному уповноваженому Раду із представників міністерств. З питання про Бюро преси вирішили залишити його під наглядом Міністерства внутрішніх справ. На пропозицію гетьмана П.Скоропадського Рада міністрів ухвалила створити Комітет, який би розподіляв пожертви, що поступали на адресу потерпілих від вибуху снарядів на Печерську.
ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр. 6. – Арк. 43-43 зв., 44.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)