Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 червня (29 травня) 1918 (вівторок)

Рада міністрів Української Держави у зв’язку з постійними вимогами представників австро-угорських властей про відпуск їм різних матеріалів постановила довести до відому німецьких і австро-угорських військових властей, що українським урядом запроваджено посаду Головного уповноваженого і слід звертатись до нього з вимогами різних запасів зі складів військово-громадських організацій. Рада міністрів розглянула штати штабу гетьмана П.Скоропадського і знайшла їх за надто збільшеними – ухвалено: ще раз переглянути їх вже створеною Радою міністрів комісією. Було схвалено Положення про Головного уповноваженого по управлінню і ліквідації організацій військового часу і вирішено запровадити його в життя по телеграфу, не чекаючи опублікування.
ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр. 6. – Арк. 48-48 зв., 49.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)