Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 червня (29 травня) 1918 (вівторок)

В Києві відбувся урочистий похорон жертв вибуху на Звіринці. О 2-й год. дня в церкві при Олександрівській лікарні була відправлена панахида, на якій були присутні гетьман П.Скоропадський, голова Ради міністрів Ф.Лизогуб, начальник штабу В.Дашкевич–Горбатський, міністр закордонних справ Д.Дорошенко та інші представники вищої української і німецької влади. Жалібна процесія по Хрещатику, Олександрівській і Московській вулицях прослідувала на Звіринецький цвинтар.
Нова рада. – 1918. - 12 червня (30 травня).

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)