Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

9 липня (26 червня) 1918 (вівторок)

Рада міністрів Української Держави розглянула звернення товариства “Батьківщина” з пропозицією відзначити 10 липня – день пам’яті гетьмана Івана Мазепи та відслужити панахиду по ньому в Софіївському соборі і щоб у цей день не працювали урядові установи. Рада міністрів, спираючись на думку вищих українських церковних властей, не визнала цей день святковим і запропонувала розглядати його як робочий. Керівникам установ рекомендувалось дозволити бажаючим бути присутніми на панахиді. Рада міністрів постановила 12 липня, у день іменин Гетьмана П.Скоропадського, урядовим установам не працювати, всьому складові кабінету бути присутніми на урочистому молебні в Софіївському соборі. Рада міністрів затвердила законопроект про передачу хліба врожаю 1918 р. у розпорядження держави. Серйозні дебати розгорнулись з приводу проекту про карну відповідальність за підвищення максимальних цін та за спекуляцію. Після постатейного обговорення Уряд більшістю у 10 голосів проти 4-х підтримав заміну тюремного ув’язнення примусовою працею на той же термін. Рада міністрів затвердила кандидатури на посади ректорів.
ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр. 6. – Арк. 93-93 зв., 94-94 зв., 95-95 зв., 96.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)