14-15 (1-2) липня 1918 (неділя-понеділок)

На Здолбунівському, Сарненському та Коростенському вузлах Південно-Західної залізниці розпочався страйк. 16-17 (3-4) липня до нього приєдналися залізничники Одеси, Києва, Поліської залізниці. Очолив виступ страйком Київського вузла, який оголосив себе Центральним страйкомом. Загалом на Україні утворилося 18 місцевих залізничних страйкомів. На заклик Центрального страйкому 19(6) липня зупинився рух на Московсько-Києво-Воронезькій залізниці, 20(7) липня – на Харківському вузлі та Катерининській залізниці, 21 (8) липня – на Слобідських дорогах, 23(10) липня – на Північно-Донецькій залізниці. 25-26 (12-13) липня виступ перетворився на загальноукраїнський і охопив близько 200 тис. учасників. Він частково поширився на Білорусію, Крим, Бессарабію. Залізничники вимагали: визнання з боку влади профспілки залізничників, звільнення заарештованих за політичні переконання робітників та поновлення їх на роботі, гарантування недоторканості членів робітничих організацій, впровадження 8-годинного робочого дня і, нарешті, поліпшення матеріального становища. Невдовзі страйк набув політичного характеру, що стало очевидним і для гетьманського уряду, і для окупаційних властей. Намагання використати працю штрейкбрехерів закінчилося крахом. Не дивлячись на репресії і військово-польові суди страйк тривав до середини серпня 1918 р., зірвавши передислокацію австро-німецьких військ на Західний фронт, став на перешкоді вивезенню у Німеччину великої кількості хліба, продовольства, сировини з України, відіграв велику роль у консолідації сил українського національно-визвольного руху. Окремі осередки виступів залізничників виникали у наступні місяці.
Нова рада. – 1918. - 21 (8) липня; Освободительная война украинского народа против немецких окупантов. – Документы и материалы. – К., 1937. – С.464-467

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)