Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

20 (7) липня 1918 (субота)

На засіданні Ради міністрів Української Держави голова Уряду Ф.Лизогуб повідомив пропозицію Гетьмана П.Скоропадського про запровадження воєнного стану в Звенигородському, Таращанському, Уманському, Сквирському і Канівському повітах Київської губернії. Рада міністрів наголосила на тому, що для запровадження воєнного стану необхідні певні українські військові сили, яких держава не має, а тому владу можуть перебрати німецькі власті, що зовсім небажано. Голові Ради міністрів пропонувалося довести про це до відому Гетьмана. Голова Ради міністрів Ф.Лизогуб повідомив про переданий йому лист барона А. фон-Мумма з проханням призначити представників уряду до складу комісії по розподілу державного боргу Російської імперії, яка має зібратись у Берліні і в якій будуть брати участь представники РСФРР. Уряд ухвалив уточнити склад і функції комісії. Її членам надавалося право лише попереднього обговорення.
ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр. 6. – Арк. 121-121 зв., 122-122 зв., 123-123 зв., 124-124 зв., 125.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)