Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

31 (18) серпня 1918 (субота)

Одеса. О 15-й 20 розпочалися вибухи набоїв в артилерійських сховищах неподалік від станції Одеса-Застава. Сила вибухів була такою великою, що у місті, навіть на Андріївському лимані, ламалося скло у вікнах. Вибухи тривали протягом 10 годин, а потім з перервами продовжувалися до 2 вересня 1918 р. В місті виникла паніка. Населення прилеглих районів рятувалося на Французькому бульварі, на лиманах, у порту. Було багато поранених розбитим склом. На місце лиха негайно прибули представники української адміністрації та австрійського командування. Працювали санітарні автомобілі, пожежні загони. Сховища оточили австрійські солдати. Об’єкт належав, як австрійцям, так і українським частинам. Висловлювалася версія терористичного акту, але потім її відкинули. Від вогню загинуло 110 сховищ, помешкання начальника станції Застава, приймальня лікаря, кілька вантажних вагонів тощо. Зареєстровано 40 вбитих та 100 поранених. Небезпеку усунули лише на 3 вересня.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 43. – Арк. 1 (із зв.).

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)