Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Початок вересня 1918

Відбулася нарада губернських старост та міських отаманів. Її учасників вітав міністр внутрішніх справ від імені Гетьмана та підпорядкованого йому міністерства. Він подякував присутніх за чотиримісячну плідну працю. Аналізуючи політичну ситуацію в країні, він підкреслив, що Українська Держава “може йти шляхом свого національного розвитку лише за умови широкої політичної терпимості (толерантності)” і повної свободи окремих політичних партій обстоювати їхні ідеї та погляди. В налагодженні життя суспільства велика роль відводилася місцевому самоуправлінню, виділялися питання про піклування про найбідніше населення міста і села, процеси купівлі-продажу землі, в т.ч. за сприянням Державного земельного банку.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 5. – Арк. 21-22 (із зв.).

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)