Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

21-22 (8-9) вересня 1918 (субота-неділя)

В Києві відбулась конференція соціалістів-федералістів. У доповідях з місць відзначалось тяжке становище, у якому перебували українські партійні і культурні організації, значна русифікація на харківщині і полонізація на Волині. Конференція ухвалила, що треба домагатися зміцнення міжнародного становища України через визнання її як самостійної держави. Стосунки нових держав, що утворилися з розпадом російської імперії, мають грунтуватись на повній пошані і визнанні самостійності України.
Народня воля. – 1918. - 26 (13) вересня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)