Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 листопада (31 жовтня) 1918 (середа)

В приміщенні Міністерства шляхів на Бібіковському бульварі в м.Києві відбулись таємні збори представників українських політичних партій, що входили до складу Українського Національного Союзу, та есефів, залізничних організацій і Селянської спілки. Збори схвалили раніше розроблений план повстання проти гетьманського режиму; намітили соціальні, політичні і національні гасла і обрали тимчасовий революційний орган для керівництва, новий український уряд – Директорію. До її складу увійшли: В.Винниченко (голова), С.Петлюра, Ф.Швець, П.Андрієвський і А.Макаренко.
Винниченко В. Відродження нації. – Ч.ІІІ. – Київ-Відень, 192 0. – С.107-110.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)