Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Середина листопада 1918

Відбулася нарада земств та міст України, Дону, Криму, представників союзу міст північної України, крайових земсько-міських союзів півдня України і Криму, міст Петрограда, Москви, Києва, Одеси, Катеринослава, Ростова-на-Дону, Сімферополя, Харкова, а також Харківського, Таврійського та Катеринославського губернських земств. Нарада надала обраному нею тимчасовому комітету повноваження до скликання з’їзду міст і земств виступати від імені органів самоурядування “Південного сходу” та “Півдня”. Рішення цієї наради вважалися прямим втручанням у внутрішні справи України. Представники об’єднання українських земств у згаданій нараді участі не брали і через газету “ Нова рада” 13 листопада 1918 р. заявили, що наведені вище рішення наради “не можуть вважатися голосом земств України”, бо тут правомочна лише Всеукраїнська управа земств, очолювана С.Петлюрою.
Нова рада. – 1918. - 14 листопада.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)