Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 (2) грудня 1918 (неділя)

На засіданні Ради комісарів голова В.Чехівський доповів, що Революційний Комітет з моменту повстання весь час перебував в контакті з Директорією. Він отримав вказівку після падіння влади Гетьмана П.Скоропадського до приїзду Директорії охороняти майно і порядок у Києві. Він направив своїх комісарів до всіх міністерств. Рада визнала його дії відповідними вказівкам Директорії. Рада комісарів схвалила пропозицію Б.Мартоса, щоб Міська дума розв’язала в першу чергу питання харчування людей та задоволення потреб військових частин. Прийнято рішення звільнити всіх політичних в’язів, за виключенням тих, що звинувачувалися у вчинках проти УНР, проводити арешти добровольців, дружинників законним шляхом. Для з’ясування витрат гетьманською владою грошей за час боротьби з народним повстанням Рада ухвалила створити спеціальну комісію. Наявні гроші, що були в міністерствах, передали в Державну Скарбницю Комісарам надавалося право усувати урядовців.
ЦДАВО України. – Ф.1065. – Оп.1. – Спр. 15. – Арк. 1-1 зв, 2-2 зв., 3

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)