Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

2 січня 1920 (п’ятниця)

Варшава (Польща). Спеціальна нарада представників військового міністерства Польщі, присвячена справі формування українського війська. Врегульовано статус українських вояків, котрі перебували на території Польщі та підконтрольних їй українських землях – відтепер їх мали трактувати як “військових осіб сторонньої заприязненої держави” і ставитися до них як до “братів по зброї”. Центром формування українського війська визначено Ланцут, який з табору полонених перейменовувався на збірний пункт. Українське військо тимчасово прирівнювалося до польських етапних частин; польське військове міністерство брало на себе постачання збірного пункту продуктами і необхідними матеріалами.
Руккас А., Ковальчук М. Діяльність військової секції при українській дипломатичній місії у Варшаві (грудень 1919 р. – липень 1920 р.) // Київська

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7