Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 січня 1920 (четвер)

Харків. Засідання Промбюро, на якому заслухано доповідь комісії з налагодження шкіряної промисловості при Промбюро. Ухвалено постанови про обов’язкову реєстрацію в губкомітетах шкіряної промисловості наявної кількості шкіряної сировини, готової шкіри і напівфабрикатів у її власників; купівля і продаж шкіри (крім галантерейних виробів) приватними особами і організаціями без дозволу органів губшкіри заборонялася. Ухвалено націоналізувати склади нафтових фірм.
ЦДАВО України. – Ф. 573. – Оп. 1. – Спр. 16. – Арк. 2 – 2 зв. – 3. Робітничий контроль і націоналізація промисловості на Україні. Збірник документі

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7