Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

5 квітня 1920 (понеділок)

Москва (Росія). Засідання ЦК РКП(б), на якому розглянуто питання про становище в КП(б)У. Підтвержено рішення Політбюро ЦК РКП(б) про розпуск ЦК, обраного на ІV конференції КП(б)У, та затверджено тимчасовий склад ЦК КП(б)У у складі 13 чоловік: В. Блакитний, П.А. Залуцький, В.П. Затонський, Ф.Я. Кон, С.В. Косіор, Д.З. Мануїльський, С.К. Мінін, Г.І. Петровський, Х.Г. Раковський, Ф.А. Сергєєв (Артем), В.Я. Чубар, О. Шумський, Я.А. Яковлєв (Епштейн). З метою оздоровлення обстановки в КП(б)У ЦК РКП(б) відкликав з України активних “децистів” Т.В. Сапронова, В.В. Косіора, Р.Б. Фарбмана (Рафаїла). ЦК партії схвалив лист “До всіх організацій Комуністичної партії України”, у якому було доведено необхідність і обгрунтованість заходів, вжитих ЦК РКП(б) для припинення дезорганізаторської діяльності “децистів” в Україні, показано небезпечність їх фракційних дій.
Четверта конференція Комуністичної партії (більшовиків) України 17 – 23 березня 1920 р. Стенограма. – К., 2003. – С. 21.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7