Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17 квітня 1920 (субота)

Харків. Засідання ради робітничих і червоноармійських депутатів за участю більшості членів РНК УСРР на чолі з Х.Г. Раковським та ВУЦВК на чолі з Г.І. Петровським. Заслухано звіт про діяльність губревкома та доповідь Х.Г. Раковського про міжнародне становище України. Ухвалено резолюцію про роботу та задачі Харківської ради робітничих і червоноармійських депутатів (боротьба з економічною розрухою на основі положень ІХ Всеросійського з’їзду рад – перехід до мілітаризації економіки та загальної трудової повинності); резолюцію про міжнародне становище України, в якій віталася політика тісного союзу УСРР з РСФРР та були оголошені “поза законом зрадники справи робітничо-селянської України”. Харківська рада підтвердила пропозиції про мир, зроблені радянськими республіками Польщі.
Борьба (Харків). – 1920. – 18 квітня, 20 квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7