Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

25 – 30 квітня 1920 (неділя – п’ятниця)

Харківський повітовий з’їзд рад за участю 80 делегатів від 27 волостей, на якому ухвалено резолюції за доповіддю Г.І. Петровського про міжнародне становище і радянське будівництво в УСРР, про роботу повітревкому та про земельне питання. З’їзд наказав усім сільським волосним виконкомам негайно приступити до виконання продрозвестки та напружити всі сили для “остаточної ліквідації білогвардейських банд та відсічі польських панів”. З’їзд приєднався до виробничої програми ІХ з’їзду РКП(б) та ухвалив боротися з проявами “буржуазної вільної торгівлі”.
Борьба (Харків). – 1920. – 27 квітня, 28 квітня, 29 квітня;Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни. (1919 – 1920). Збірник документ

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7