Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

12 травня 1920 (середа)

Наказ київського губерніального комісара Б. Преснухіна про обов’язковий прийом населенням грошових знаків: українських грошових знаків (карбованці і гривні) всіх випусків і купюр (крім 10 карбованців радянської влади), а також білетів української Державної скарбниці; російських грошових знаків (“миколаївки”, “думські”, “казначейські знаки” з розрахунку 1 рубль за 2 гривні (1 карбованець), “керенок” з розрахунку 50 карбованців за 100 рублів, радянських грошових знаків як розмінних з розрахунку 5 карбованців за 100 рублів.
Громадське слово (Київ). – 1920. – 12 травня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7