Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

16 – 20 травня 1920 (неділя – четвер)

Харків. ІV Всеукраїнський з’їзд рад за участю 750 делегатів. Ухвалено резолюції по доповіді уряду (схвалені земельний закон та про хлібну розверстку, закон про комнезами), про взаємовідносини між УСРР та РСФРР. З’їзд застеріг робітників і селян проти гасла “Українська Народна Республіка”, яке, на його думку, було тільки “прикриттям для підкорення України міжнародному капіталу і українській шовіністичній буржуазії”. Ухвалено “Маніфест ІV Всеукраїнського з’їзду Рад робочих, селянських і червоноармійських депутатів селянам, робітниками, воїнам Червоної армії і всім трудящим України”, в якому “війна проти польських панів” оголошувалася “священною війною проти гнобителів” та пророкувалося, що “війна скінчиться тим, що Польща стане радянською”.
Борьба (Харків). – 1920. – 18 травня, 20 травня, 22 травня, 25 травня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7