Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23 – 25 липня 1920 (п’ятниця –неділя)

І з’їзд комнезамів Полтавської губернії за участю 517 делегатів, на якому ухвалено резолюції про завдання комнезамів (стати органами “революційної диктатури” для прокладання шляху справжній радянській владі, надавати відомості повітвиконкомам про “банди та куркульські змови”); про радянську владу на Україні (для її утвердження треба було знищити “диктатуру куркуля на селі”, отаманщину, бандитизм).
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни. (1919 – 1920). Збірник документів і матеріалів. – К., 1957. – С. 474 – 475.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7