Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

9 листопада 1920 (вівторок)

Миколаїв. ІІ Херсонський губернський з’їзд рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів за участю 129 делегатів, на якому ухвалені резолюції з організаційного питання (радянська влада повинна викорінити бандитизм, який тримається завдяки куркулькій частині села і “націоналістично налаштованій частині інтелігенції міста” шляхом постійного функціонування органів рад депутатів в містах і крупних населенних пунктах); за доповіддю губкомтруда (посилити апарати повітових комтрудів, організувати волкомтруди та сількомтруди; посилити боротьбу з трудовим дезертирством). Ухвалено резолюцію до незаможних селян взяти найактивнішу участь у виконанні продовольчої продрозверстки і в радянському будівництві.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни. (1919 – 1920). Збірник документів і матеріалів. – К., 1957. – С. 861 – 866, 880.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7