Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

3 – 6 лютого 1920 (вівторок–п’ятниця)

Богодухівський повіт, Харківської губернії. Безпартійна селянська конференція за участю 215 делегатів (більшість “під виглядом безпартійних – самостійники, петлюрівці”), на якій ухвалено резолюції з продовольчого питання (на підтримку продорганів радянської влади та твердих цін), з поточного моменту (на підтримку України як окремого народногосподарського організму з власним правлячим центром), видано наказ земельній комісії.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни. (1919 – 1920). Збірник документів і матеріалів. – К., 1957. – С. 200 – 201.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7