Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

26 лютого 1920 (четвер)

Харків. РНК УСРР ухвалила “Закон про хлібну розверстку”, який відновлював продовольчу диктатуру та державну хлібну монополію, запроваджену у 1919 р. на Україні. Передбачалося заготовляти хліб за твердими цінами у розмірі 25 % від врожаю минулих років, встановлювалися чіткі строки здачі хліба державі по губерніях при диференційованому підході до кожної з них у визначенні обсягу розверстки. Розверстці зернових продуктів підлягали господарства, які мали понад 3 десятин посівної площі. Найбільша кількість продукції вилучалася у заможних селян, біднота звільнялась від розверстки повністю. 10 – 25 % вилучених при розверстці хлібних залишків передавалося в розпорядження місцевих органів радянської влади для задоволення потреб найбідніших верств села. Цей закон був покладений в основу продовольчої політики радянської влади на Україні у 1920 р.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни. (1919 – 1920). Збірник документів і матеріалів. – К., 1957. – С. 70 – 73.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7