Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 березня 1920 (четвер)

Київ. Відзначення 25-річчя громадської і творчої діяльності С. Єфремова (1876 – 1939). Ювілейний комітет влаштував урочистий обід у приміщенні “Українського наукового товариства”, на якому виступили О. Саліковський, П. Стебницький, П. Зайцев, М. Зеров. Академік А. Кримський повідомив ювіляра про обрання його дійсним членом Української академії наук і членом Ради мистецтва Академії мистецтв та присудження йому ступеня доктора українського письменства honora causa; ухвалено рішення про утворення редакційної комісії для видання двох збірок на честь ювіляра.
Громадське слово (Київ). – 1920. – 12 травня; Киевские новости. – 1920. – 13 травня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7