Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

27 січня 1923 (субота)

Харків. ВРНГ затвердила план концентрації заводів металургійної та машинобудівної промисловості на 1923 р. За планом в Україні мали постійно працювати тільки два металургійних заводи Південсталі – Петровський і Юзівський, ще 5 – виконувати спеціальні завдання, а 15 – мали припинити виробництво. Машинобудування зосереджувалося на 5 з 10 заводів Південмаштресту – Харківському, Луганському, Торецькому, Лутугинському і Наваль у Миколаєві. Решта підлягали закриттю.
Діло, Львів, 1923, 27 січня;Экономическая жизнь, Москва, 1923, 6 февраля.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6