Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

3 лютого 1923 (субота)

Заступник наркома зовнішніх справ СРСР Г. Литвинов надіслав до УСРР інструкцію із поясненням, що втікачі зі Східної Галичини не мали права на репатріацію нарівні з польськими громадянами, оскільки радянський уряд не визнав приналежності Східної Галичини до Польщі та рішення Ліги Націй про двадцятирічний польський мандат над Галичиною.
Діло, Львів, 1923, 3 лютого.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6