Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 березня 1923 (четвер)

Заступник НКЗС СРСР Г. Литвинов та НКЗС УСРР Х. Раковський надіслали ноту протесту уряду Румунії з приводу проведення ним переговорів з представником закордонних українських емігрантських груп Гасенко з питань власності зброї і амуніцій, захоплених румунськими військами в Бессарабії у 1917-1918 рр. Радянська сторона заявила про неправомочність передання цього майна Румунії українськими емігрантськими групами, оскільки його справжніми власниками були РСФРР та УСРР, і тому воно мало бути повернене радянським республікам.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1923, 14 березня.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6