Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

12 квітня 1923 (четвер)

Друга сесія ВУЦВК VІІ скликання прийняла постанову “Про боротьбу з дитячою безпритульністю”. Накреслено заходи по розміщенню безпритульників у дитячих закладах. Через обмеженість державних коштів, вирішено залучити громадськість до утримання безпритульників у формі так званого “колективного патронування”. Постановлено розширити мережу закладів для неповнолітніх, а також покращити матеріальне забезпечення працівників освіти, охорони здоров’я та юристів, які працювали в цих закладах.
ЗУ УСРР, 1923, Від. І, № 45, Ст. 566.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6