Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 квітня 1923 (середа)

Харків. Друга сесія ВУЦВК VІІ скликання ратифікувала договір з Естонією, укладений та підписаний у Москві 25 листопада 1921 р., і додаткові до нього протоколи від 27 травня 1922 р. та від 17 лютого 1923 р. “Про порядок оптації громадянства” та “Правила про вивіз майна осіб, що оптували українське (естонське) громадянство”.
ЗУ УСРР, 1923, Від. І, № 44, Ст. 558-561.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6