Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 червня 1923 (середа)

Харків. ВУЦВК ухвалив постанову “Про оплату житлових приміщень у поселеннях міського типу”. Встановлено нові ціни на оплату житла: для осіб з нетрудовими прибутками в розмірі 3–5 руб. зол. за 1 кв. сажень; для кустарів і ремісників – від 1 до 2 руб.; для робітників і службовців залежно від розміру заробітної плати – від 10 коп. до 1 руб. 20 коп.; для осіб, які забезпечувалися соцзабезом, а також безробітних, учнів, червоноармійців – від 10 до 20 коп. Оплата надлишків житлової площі встановлювалась у подвійному розмірі.
Вестник жилищной кооперации. – Киев. – №1. – С. 16.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6