Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 вересня 1923 (четвер)

Київ. Повідомлялося, що НКЗС СРСР вручив повіреному Польщі відповідь на меморандум польського уряду від 31 вересня. У радянському меморандумі підтверджувалося дотримання урядом СРСР договорів, укладених між урядами радянських республік і Польщею. В той же час радянська сторона висловила непогодження з позицією польського уряду про визнання Союзу СРР залежно від врегулювання справ, які належало вирішувати на основі обопільної угоди, що мала укладатися після оформлення відносин між Радянським Союзом і Польщею. Союзний уряд розцінив попередні вимоги стосовно визнання СРСР як намагання однобічно змінити сталі відносини між радянськими республіками й Польщею, себто переглянути Ризькі угоди.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1923, 15 вересня.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6