Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

28 листопада 1923 (середа)

Харків. РНК УСРР прийняла “Положення про порядок провадження торгівлі, користування, перевиховування, облік та провіз зброї, вогненачинення, вибухових матеріалів і набоїв”. Громадяни УСРР отримали право зберігати холодну та вогнепальну мисливську зброю та начинення тільки за дозволом НКВД (в ДПУ). Для користування цією зброєю від користувачів, крім мисливського посвідчення, вимагалося посвідчення про реєстрацію.
ЗУ України, 1923, Від І, № 40, Ст. 537.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6