Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Червень, 15 1932 (середа)

Лист Й. Сталіна до Л. Кагановича. Повідомляв про незадоволення листами В. Чубаря та Г. Петровського, позаяк перший розводив «самокритику», щоб отримати з Москви нові мільйони пудів хліба, а другий грав святошу, який віддав себе в жертву «директив ЦК ВКП(б)», щоб домогтися зменшення хлібозаготівель. Підкреслювалося, що ні перше, ні друге не припустимо. Зазначив, що Чубар помилявся, бо його «самокритика потрібна не для мобілізації сил та коштів України, а для отримання допомоги ззовні», а також те, що «Україні надано більше, ніж слід», тому «дати ще хліба ні для чого та немає звідки»
Сталин и Каганович. Переписка. 1931–1936 гг. – М., 2001. – С. 168–169.

Опубліковано у виданні: Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.