Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Липень, 3 1932 (неділя)

Робітник шахти № 9 «Паризька комуна» І. Лісицин надіслав заяву до ВУЦВК про свавілля місцевої влади щодо його сім’ї, що мешкала в с. Ящикове Ворошилівського району Донецької області. Повідомлялося, що за відмову здати корову до колгоспу його звільнили з роботи в колгоспі та позбавили пайка, а після цього, незважаючи на брак інших джерел харчування та наявність шести малолітніх дітей, насильно забрали корову до колгоспу Колективізація і голод на Україні: 1929–1933: Збірник документів і матеріалів. – К., 1992. – С. 479–480.

Опубліковано у виданні: Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.