Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Грудень, 14 1932 (середа)

Москва. Постанова ЦК ВКП(б) та РНК СРСР «Про хлібозаготівлі на Україні, Північному Кавказі та у західних областях». Зобов’язано ЦК КП(б)У і Раднарком СРСР, під особисту відповідальність Косіора і Чубаря, завершити повністю план заготівель зерна і соняшнику до кінця січня 1933 р., запропоновано виселити станицю Полтавська на Кубані, притягти до судової відповідальності арештованих керівників Оріхівського, Балаклійського, Носівського, Кобеляцького, Великотокмацького районів, засудивши їх до позбавлення волі від 5 до 10 років у концентраційних таборах, виселити до північних областей нарівні з куркулями усіх «комуністів», виключених з партії за саботаж, звернено увагу ЦК КП(б)У та РНК України на неправильне проведення українізації, на вигнання «петлюрівських та інших буржуазно-націоналістичних елементів», забезпечити партійний контроль за проведенням українізації, негайно перевести на Кубані діловодство з української мови на російську, надати Косіору і Чубарю право призупинити постачання товарами районів, що особливо відстають, до остаточного виконання ними хлібозаготівельного плану
Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. – К., 1990. – С. 293–294.

Опубліковано у виданні: Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.