Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

22 січня 1921 (неділя)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про проведення виборів на V Всеукраїнський з’їзд рад у повітах, де скликання повітових з’їздів рад було неможливим. Президії ВУЦВК пропонувалося видати постанову про те, щоб у таких повітах вибори проводилися, використовуючи досвід виборів на VІІІ Всеросійський з’їзд рад, тобто на повітових нарадах за участю комнезамів, але за умовою складання протоколів нарад із вказівкою причин, за якими проведення з’їздів було неможливим. Вибори від червоноармійців ухвалено проводити за нормою один делегат від тисячі виборців із розрахунку, щоб загальна кількість представників червоноармійців досягла 200 делегатів.
ЦДАГО України, ф. 1. оп. 6, спр. 13, арк. 10 б.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7