Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 лютого 1921 (вівторок)

Харків. РНК УСРР прийняла постанову “Про вшанування пам’яті Шевченка”. Оголошено день роковин смерті Т. Шевченка, 11 березня, всенародним святом. Ухвалено доручити місцевим виконкомам взяти активну участь у вшануванні пам’яті видатного українського поета. Запропоновано повсюдно влаштовати в цей день урочисті засідання та мітинги за участю представників партійних, державних органів та громадських організацій. Планувалося особливо урочисто відзначити цю дату в Звенигородському повіті Київської губернії, де народився Шевченко, та в Канівському повіті цієї ж губернії, де він похований. Наркомосу УСРР доручено приступити до повного видання творів Т. Шевченка; поставити в усіх губернських і повітових містах та великих селах пам’ятники Великому Кобзарю; організувати у Харкові літературно-політичний будинок ім. Т. Шевченка; оголосити конкурс на масову оркестрову та хорову фантазію на тему: “Життя Шевченка”.
ЗУ України, 1921, Ч. 3. Ст. 73.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7