Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

7 березня 1921 (понеділок)

м. Рашків Подільської губернії. Відбулися загальні збори біженців від єврейських погромів, які прибули до для еміграції в Палестину та США через Румунію. Вирішено направити делегатів до Москви для розв’язання питань про надання державної допомоги біженцям, налагодження зв’язку із закордонними родичами потерпілих та отримання дозволу на в’їзд в Україну делегатів закордонних єврейських благочинних організацій для надання допомоги євреям, які зазнали погромів, та на виїзд за межі України вдів, сиріт і родин, позбавлених можливості на самостійне існування.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 799, арк. 11.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7