Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

14 квітня 1921 (четвер)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про вилучення церковних цінностей у фонд допомоги голодуючим. Призначено склад Центральної комісії по вилученню церковних цінностей: головою - М. Скрипника та членами – В. Єрмощенка, В. Манцева та М. Владимирова. Визначено її повноваження та завдання діяльності. Голові ВУЦВК Г. Петровському доручалося забезпечити законодавче оформлення рішення політбюро ЦК КП(б)У про дозвіл піддавати адміністративним арештам та притягати до судової відповідальності осіб, які саботували рішення Центральної комісії по вилученню церковних цінностей. Після цього комісії належало розіслати на місця від імені ВУЦВК та РНК УСРР телеграму про накладення на осіб, винних у приховуванні церковних цінностей або інвентарних книг, важкої кари, аж до вищої міри покарання. Для з’ясування ситуації на місцях комісії пропонувалося регулярно складати п’ятиденні довідки та давати їх на розгляд ЦК КП(б)У. Задля сприяння роботі комісії ДПУ доручалося призначити членів колегій губвідділів по роботі по вилученню церковних цінностей, а Агітпропу – розгорнути агітаційну кампанію.
ЦДАГО України, ф, 1, оп. 6, спр. 29, арК. 68 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7